Початок. Перші слова президента Україні, не за сценарієм, а в форматі імпровізації були: “Це забагато для мене, це все для нашого великого народу”. Далі Володимир Зеленський робить паузу і дивиться у своїх нотаток. Під час усієї промови спікер слідкує за планом виступу, зачитуючи з листка. Починається промова з слів подяки та вітань. Спікер розділяє адресатів: “дорогі американці - усі хто цінує свободу та справедливість”, “пані віцепрезидент - дякую”, “пані спікер - дякую”, членів Конгресу Зеленський розділяє у своєму вступі - на тих, хто був в Києві, і хто не був. Далі лунають вітання діаспорі та журналістам. Далі спікер говорить про те, що Україна не впала! Україна жива і б’ється! Ми перемогли в битві за думки світу. Перемога ця спільна. Росія втратила контроль над нами, але битва триває, і наші дві нації є союзниками у ній. Зі словом “битва” сформований цілий абзац, де застосовується прийом “градація” (розташування слів так, щоб кожне наступне було виразнішим, сильнішим від попереднього). Наступний рік - вирішальний, де гарантом спільної свободи є українська сміливість та американська рішучість.


Основна частина. В основі лежиться історія про Бахмут, до війни та після початку. Спікер першою проводить аналогію між боями за Бахмут та битвою за Виступ, порівнюючи українських солдатів з американськими, які у 44 році чинили опір гітлерівським військам. Далі іде ще одне порівняння з битвою під Саратогою (епізод Американської революції, в ході якого північноамериканським патріотам вперше вдалося здобути значну перемогу над королівською армією 7 жовтня 1777 року. Бій вважається у американській історіографії переломним моментом всієї війни за фактичну незалежність. Результатом цієї революції стало здобуття суверенітету від британської корони та утвердження конституції, що зробило Сполучені Штати Америки першою сучасною правовою державою з конституційною демократією).

Обидва ці епізоди були ключовими та поворотними моментами воєнних протистоянь для американців, і Зеленський говорить про те, що боротьба за Бахмут так само змінить перебіг війни за свободу України. І після цього іде блок, де спікер зазначає такі основні моменти: нам потрібна зброя, нам потрібні гроші, Іран - спільник терориста, санкції для Росії слід посилити. ”Хай світ бачить, що сполучені штати тут!” - власне, уся промова Володимира Зеленського пронизана отакими риторичними звертаннями.

Закінчення. Наостанок Зеленський говорить про Різдво, оскільки його спіч проходить якраз напередодні. Він яскраво підкреслює, що українці, як і весь світ зустрічатиме свято, але без світла, тепла і води. Досить емоційний момент, оскільки Різдво - велика цінність для кожного в залі. І у цьому випадку спікер підкреслює спільну цінність і біль обставин для України, до яких призвела російська агресія. Закінчується промова активністю. Президент України передає Конгресу прапор від героїв Бахмуту, наголошуючи, що саме їх рішення можуть врятувати мільйони людей. Дуже дієвий прийом, коли предмет із реального фронту передається до рук. Це як тригер, символ, крик. Це емоційно забарвлений момент, і він запам’ятовується, бо далі цей прапор обов’язково стане історичною реліквією. Як на мене, то слова цього блоку і є кульмінаційними: “... чиї рішення (в сенсі Конгресу) можуть врятувати мільйони людей. Нехай же ці рішення будуть ухвалені! Цей прапор символізує те, що ми переможемо в цій війні. Ми стоїмо, ми боремось і ми виграємо. Бо ми - разом! Україна, Америка й увесь цивілізований світ”


Підсумовуючи. В резульаті аналізу можна дійти таких вистновків:
Тема (про що цей спіч?): Україна переможець!
Ідея (що саме в основі головного меседжу?): Україна вже перемогла в умах, і тепер має перемогти на полі бою!
Мета (для чого це говориться?): Америка та цивілізований світ повинна підтримати Україну у боротьбі, аби врятувати життя мільйонів і світове право на свободу та безпеку.
Прийоми: пауза, історія, аналогії, риторичні звернення, спільна цінність, емоційно забарвлений момент, активінсть.

Стиль та формат. Мартін Лютер Кінг, будучи баптистським священиком, вимовив справжню проповідь. Звичайно, це не була проповідь у чистому вигляді, але виступ пройшов саме у релігійному форматі, на той момент настільки близькому для 300 тисяч американців, що стояли біля підніжжя монумента Лінкольну. Стилістика виступу насамперед продиктована відмовою автора від стандартних політичних гасел та зверненням до особистої розповіді про свою мрію. Історія під час промови - це завжди вдалий прийом.

Аудиторія. Ви, швидше за все, помітили на фоні виступу Кінга кивають особи, які відображають їхню довіру до оратора, справжню віру в його ідеї. Ці особи впливають на наше сприйняття мови «I have a dream» підсвідомо, використовуючи людську схильність до конформізму, небажання йти наперекір думці більшості. Цей ораторський прийом використовується багатьма політиками, він і досі не втратив своєї актуальності.

Темп і паузи. Найважливішу роль цієї промови грає темп виголошення тексту і логічні паузи. Вони виділяють кожну фразу промови, кожну закінчену думку. Основний темп мовлення плавний, з поступовою тенденцією до прискорення, посилення емоційної складової, яка підігріває натовп слухачів, зриваючи гучні овації та крики схвалення.

Підготовка до виступу. Варто зазначити, що ця промова не була спонтанноюю. До того, як вийти перед аудиторією Мартін Лютер готувався усвідомлено і дуже серйозно. Під час виступу автор зрідка користувався своїми записами, які допомогли йому вимовити чудову емоційну промову, без помилок і запинок. Його голос звучав настільки природно та впевнено, що ця впевненість миттєво передалася всім присутнім. Без ретельної підготовки сказати таку заразливу промову було б просто неможливо.

Початок промови. Засновник «Apple» починає виступ з жарту: «Я ніколи не закінчував університет і ніколи не був такий близький до випускного». Це і смішно, і дотепно, до того ж дозволяє бути ближчим до слухачів і відразу заволодіти їхньою увагою, переходячи до основної теми звернення.

Прийоми риторики. Весь виступ побудований на базових прийомах ораторської майстерності: прикладі, порівняння та подібності. Джобс говорить про абстрактні речі, такі як проблема життя і смерті, вибору, але досягає небувалої наочності, розкриваючи тему крізь призму власного досвіду - історії! Це головна цінність його розповіді – конкретні приклади, що дають відповіді на складні питання. При цьому оратор впевнений, невимушений та щирий. Публіка відчуває брехню, але в даному випадку все сказане правда – автор справді пережив і багато чого осмислив.

Темп та паузи. Атмосферу довіри створює застосування ще одного риторичного прийому – паузи. Стів Джобс слухає аудиторію, будує промову так, щоб наприкінці важливого інформаційного блоку слухач мав кілька секунд на реакцію. Він замовкає, щоб послухати сміх чи схвальний гул, щоб підкреслити завершеність чи важливість щойно сказаного. І це завжди доречно.

Заклик. Три різні історії, про які говорить оратор, є відмінними оповіданнями-ілюстраціями, але служать для головної мети – заклику до дії. Наприкінці кожної з них Джобс вдається до таких закликів, наприклад, у останній він каже: «Залишайтеся голодними. Залишайтеся безрозсудними». Ці уривки якнайкраще показують, якою має бути структура гарного виступу: якщо піднімається проблема, отже має даватися й рішення. Для логічності поєднаннь та надання особливого стилю, характерного художньому твору, автор використовує цитати та риторичні питання.

Підготовка. Секрет лаконічності, сили та точності Геттісбурзької промови полягає в колосальній підготовці. Очевидно, президент готувався не один день, ретельно підбираючи кожне слово. Великі промови не пишуться, вони переписуються, знову і знову. Тільки так можна залишити важливе, відсіяти зайве. Свідченням підготовки вважатимуться те що, що дослідники у сфері історії риторики відзначають подібність у створенні Геттісбурзької промови Авраама Лінкольна з промовою Перікла над могилами воїнів, померлих у перший рік Пелопонеської війни. Також є думка, що найсильніша фраза всього виступу – «влада народу, волею народу та для народу» – запозичена у реформатора унітарної церкви Теодора Паркера. За основу він узяв принцип рівності з Декларації незалежності. Він вивчав питання, підбирав ключові фрази.

Зрозуміла мова. Він розмовляв зі слухачами зрозумілою їм мовою. В історичних зведеннях про цю подію є згадка про те, що фоторепортери навіть не встигли налаштувати свої камери, як президент уже закінчив свій спіч. На жаль, ми не можемо судити про жестикуляцію і манеру тієї мови, але той факт, що час виступу всі, хто зібрався, повністю поринули в слух і в них блищали на очах сльози, говорить про те, що з першої секунди їхня увага була прикута до спікера.

Заклик. Мова сповнена закликів - "Давайте ж ми..." згадується тричі. У ньому є і вступ, і розвиток думки, кульмінація. Цей виступ яскравий приклад того, що для успішної промови, яка здатна увійти в історію, слухачам часом достатньо і трьох хвилин.